Сторінка-цікавинка

Цікаві факти про читання:


● При читанні майже 50% часу очі людини дивляться на різні літери. При цьому лінії погляду можуть як розходитися в різні боки, так і перехрещуватися. Очі передають різне зображення, а мозок об'єднує їх в одну картинку.
● 95% людей читають повільно: 180-220 слів за хвилину (1 сторінку за 1,5-2 хвилини).
● При швидкому читанні очі втомлюються менше, ніж при повільному.
● Рівень розуміння при традиційному читанні становить 60%, швидкому - 80%.
● Протягом години очі читача 57 хвилин зафіксовані на тексті, тобто перебувають у відносному спокої.

● Очі людини з середніми навичками читання роблять на одному книжковому рядку 12-16 зупинок.
 Як працювали відомі письменники: Джейн Остін

     Джейн Остін жила з матір'ю, сестрою, подругою і трьома слугами. У неї ніколи не було можливості усамітнитися. Джейн доводилося працювати в сімейній вітальні, де їй в будь-який момент могли перешкодити.
     Писала вона на маленьких клаптиках паперу, і як тільки лунав скрип дверей, що попереджав її про відвідувача, вона встигала заховати записки і дістати кошик з рукоділлям.
       Пізніше сестра Джейн Кассандра взяла на себе турботи про ведення господарства. Вдячна Джейн писала: «Не уявляю, як можна творити, коли в голові крутяться баранячі котлети і ревінь».


Веселі історії про відомих письменників


Щоб підняти вам настрій, пропоную невелику добірку смішних історій, так чи інакше пов'язаних зі знаменитими письменниками.

 Якось Д. Свіфт прогулювався вузькою вуличкою. Раптом перед ним зупинився грізного вигляду молодий чоловік і заявив: 
 - Я ніколи не поступаюся дорогу дурням. 
 - А я поступаюся, - відповів письменник і зробив крок убік.

 - Як Ви ставитеся до Бога? - Запитали якось у Вольтера. 
 - Ми вітаємося, але не розмовляємо, - відповів той. 

 Розмовляючи з Г. Гейне, якась шанувальниця вигукнула: 
 - Я віддам вам мої думки, душу і серце! 
 - Охоче приймаю, - з посмішкою відповів поет. - Від маленьких подарунків соромно відмовлятися. 

 Марнославний аристократ запитав у А. Дюма: 
 - А ким був ваш батько? 
 На це письменник відповів: 
 - Батько мій був креолом, дід - негром, а прадід - мавпою. Як бачите, мій рід бере початок там, де ваш зупинив розвиток. 

 Відомий норвезький драматург Г. Ібсен був свого часу аптекарем. Одного разу до нього прийшов селянин з двома рецептами: один був виписаний лікарем дружині, а другий - ветеринаром для корови селянина. Ібсен дав йому ліки і сказав: 
 - Ось це - для вашої дружини, а це для корови. Будьте уважні і не переплутайте - інакше ваша корова може здохнути. 

 Приїхавши в один з лондонських готелів, М. Твен побачив у книзі реєстрації гостей наступний запис: «Лорд N з камердинером». Знаменитий письменник в цій книзі зробив свій запис: «Марк Твен з валізою». 

 Якось на набережній І.А. Крилова наздогнали три студенти. 
 Один з них, натякаючи на повноту байкаря, голосно сказав: 
 - Дивись, хмара насувається. 
 - І жаби заквакали, - в тон йому відповів Крилов.



Цікаві факти про книги


    Станом на 2002 р. найменшою у світі вважалася книга "Хамелеон" А.П. Чехова розміром 0,9 х 0,9 мм. Вона містить 30 сторінок по 11 рядків тексту на кожній, 3 кольорові ілюстрації. Книга була видрукувана і переплетена у 1996 р. у м. Києві.
  Пізніше, завдяки бурхливому розвитку нанотехнологій, вчені-фізики з Канади створили книжку розміром 0,07 х0, 1 мм. Називається вона - "Teeny Ted from Turnip Town". Книга складається з 30 керамічних мікротаблічек, що використовуються замість паперу, а сфокусований пучок променів іонів гелію (діаметром 7 нанометрів) використовувається замість чорнила. І щоб прочитати її, потрібен електронний мікроскоп, здатний збільшувати у 8000 разів.
   Раніше найбільшою книгою у світі вважалася "Суперкнига", розміри якої становили 2,74 х 3,07 метра. Вага цієї книги - 252,6 кг і налічуває вона 300 сторінок. "Суперкнига" була видана в Денвері (штат Колорадо, США) у 1976 р. Проте в 2004 р. в Росії видали книгу під назвою "Найбільша в світі книга для малят". І хоча в ній всього 4 сторінки і 12 віршів для дітей, ця книга має воістину значні розміри. Висота книги становить 6 метрів, ширина - 3 метри, а вага цієї книги-гіганта - 492 кг.

    Найдорожчою книгою, що належить державі, вважають унікальний «Апокаліпсис», виданий французом Жозефом Форе. Вона оцінена в 100 млн старих франків, виставлена в музеї сучасного мистецтва в Парижі.
  Найдорожчою книгою, що знаходиться в приватних руках, є так званий "Лестерський кодекс". Інша її назва - «Трактат про воду, землю і небесні тіла", створений Леонардо да Вінчі. У 1994 р. її купив за 24 млн доларів знаменитий засновник компанії "Microsoft" Білл Гейтс. Книга являє собою збірник думок, знахідок і висновків Леонардо да Вінчі на різні теми. Сама книга - це всього 18 пергаментних сторінок, скріплених між собою, причому прочитати таку книгу можна тільки за допомогою дзеркала.

  Дванадцять самих маленьких книг світу вміщаються в одній столовій ложці. Серед них є мініатюрне видання Корану, словник англійської мови на 12 000 слів і Конституція Франції.

  Стенографія, за допомогою якої можна записати будь-який текст у п'ять разів швидше, ніж за допомогою звичайного алфавіту, була знайдена у 63 році до нашої ери рабинею на ім'я Тіро, яка належала Цицерону.

  «Єдині та найглибші секрети медичного мистецтва» - таку назву мала книга, знайдена запечатаною серед речей прославленого голландського доктора Германа Бурхаве після його смерті у 1738 р. Книга була продана з аукціону за 10 000 доларів золотом. Після того як печатка була розкрита, виявилося, що сторінки її були чистими. Тільки на титульному аркуші було написано: «Тримай голову в холоді, ноги в теплі, і ти зробиш бідняком кращого лікаря».

   Одна з найбільш незвичайних у світі книг - «Божественна комедія» Данте - була написана на аркуші паперу розміром 80 х 60 см ченцем Габріелем Челані. Вона містить 14000 віршів. Якщо подивитися на лист з деякої відстані, то можна побачити барвисту карту Італії. На цю працю Челані витратив чотири роки.

  Найтовстішою друкованою книгою у світі є WIKIPEDIA. Вона являє собою збірник статей з мережі Інтернет, що її любитель книг Роб Метьюс вирішив надрукувати у вигляді одного тому. Таким чином, паперова версія цієї книжечки склала 5000 сторінок.

  Італієць Ріо Козеллі збирає колекцію найнудніших в світі книг, в якій налічується близько 10 000 томів. Один італійський поет-невдаха, дізнавшись, що всі його твори знаходяться у Козеллі, мало не покінчив із собою.

  Відомий комп'ютерний інженер і підприємець Брюстер Кейл збирається відкрити в Британії перший у світі архів всіх друкованих книг. Такою метою він задався через кілька років після створення у 1996 р. першого інтернет-архіву усіх сторінок, коли-небудь опублікованих в мережі.

Свята, пам'ятні та знаменні дати, присвячені книгам


19 лютого - День дарування книг у Вірменії
3 березня - Всесвітній день письменника
21 березня - Всесвітній день поезії
2 квітня - Міжнародний день дитячої книги
23 квітня - Всесвітній день книг і авторського права
10 травня - День книги в Німеччині
24 травня - День слов'янської писемності і культури
8 вересня - Міжнародний день грамотності
30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек
16 жовтня - Свято читання у Франції


19 лютого - День дарування книг у Вірменії

У цей день  у Вірменії проходить чудове   свято, ініціатором проведення якого   виступив уряд Вірменії у 2008 р.
Дата проведення була обрана у зв'язку з тим, що 19 лютого 1869 р.народився видатний вірменський поет і письменник, великий громадський діяч Ованес Тадевосовіч Туманян. Він залишив невелику, але різноманітнулітературну спадщину, в якій гармонійно поєднуються проза і поезія, казки та байки, лірика та балади. Вважається, що народний епос є найвидатнішою стороною його творчості. Щорічно, починаючи з 4 квітня, в Єревані проходять Туманянівські дні.
Щороку 19 лютого Національна бібліотека Вірменії дарує регіональним бібліотекам 20-30 найменувань нових книг, закликає молодь дарувати книгиодин одному. В цей день у бібліотеках проходять презентації книг, театральні вистави за мотивами туманянівських казок, зустрічі з письменниками та видавцями, акції з передачі книг дитячим бібліотекам.


3 березня - Всесвітній день письменника

Ця дата  відзначається за рішенням 48-го конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 р. ПЕН-клуб був заснований у 1921 р., назва організації - абревіатура, утворена першими літерами англійських слів: poets - поети, essayists - нарисовці, novelists - романісти.
Ідея  створення клубу належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт, першим президентом  став Джон Голсуорсі. У 1923 р. відбувся перший міжнародний конгрес ПЕН-клубу в Лондоні. Сьогодні ПЕН-центри діють у 130 країнах.
В Хартії міжнародного ПЕН-клубу зазначено, що він «виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни і між всіма країнами. Його члени зобов`язуються виступати проти придушення свободи слова в будь-якій  формі в тих країнах і суспільствах, до яких вони належать, а також у всьому світі, коли це можливо».

21 березня - Всесвітній день поезії

У 1999 р. на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії відзначався в Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
«Поезія, — йдеться у відповідному рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші й найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова».
Цей день, вважає ЮНЕСКО, покликаний створити в засобах масової інформації позитивний імідж поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

2 квітня - Міжнародний день дитячої книги

 Починаючи з 1967 р., з ініціативи і за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (IBBУ) 2 квітня, в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного та інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.
Кожного року одна з національних секцій IBBУ виступає спонсором цього чудового свята. Традиційно ця секція запрошує популярного письменника написати Посланння дітям всього світу і відомого художника для створення  оригінального плакату. В подальшому ці матеріали використовуються для популяризації книг і розвитку інтересу до читання.


23 квітня - Всесвітній день книг і авторського права

Ідея проведення цього свята належала Міжнародній Асоціації Книговидавців й була запропонована на розгляд ЮНЕСКО.
День 23 квітня був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де   дарували троянду за кожну куплену книжку. І для світової літератури цей день є символічним. Цього дня  померли  М. Сервантес і       У. Шекспір, народилися М. Дрюон і В. Набоков.
Цілком природно, що Генеральна конференція ЮНЕСКО, що  проходила в Парижі у 1995 р.,  вирішила віддати  данину поваги книгам і авторам, закликаючи усіх, - особливо молодь, знаходити задоволення в читанні і поважати незамінний внесок тих, хто сприяв соціальному і культурному прогресу людства. Тоді й були засновані Всесвітній день книг і авторського права і Премія ЮНЕСКО за популяризацію ідеалів терпимості у дитячій і юнацькій літературі. Нині цей день  святкують у 190 країнах світу.

10 травня - День книги в Німеччині

День книги проходить у Німеччині щорічно.  Ця дата нагадує мільйонам людей у всьому світі про справжнє обличчя фашизму. Саме 10 травня 1933 р. в Берліні і деяких інших німецьких містах сталася варварська акція спалення  книг, неугодних гітлерівському режиму.   
Лише в столиці було передано вогню 20 тис. книг. В основному це були книги єврейських авторів, а також твори марксистського та пацифістського характеру: праці Альберта Енштейна, Карла Маркса, твори Генріха та Томаса Маннів, Стефана Цвейга, Еріха Кестнера, Зігмунда Фрейда та інших. «Свято вогню» послужило відправною точкою тотальної цензури.
    Понад 5,5 тис. найменувань творів опинилися у зловісному «чорному списку». Під заборону потрапляли письменники, поети, вчені. Німецька література виявилася задавленою. До еміграції виїжджають майже всі відомі письменники - сім'я МаннівЕ.М. Ремарк, Л. Фейхтвангер,  Б. Брехт. Ті ж, хто залишаються, або перестають писати, або стають жертвами невідомих убивць.
  20 березня 1995 р. на  площі Бебельплатц  в Берліні було відкрито меморіал «Versunkene Bibliothek» («Потонувша бібліотека»).  У центрі площі під товстим квадратом скла, знаходиться біла кімната з пустими полками. Магічне світло з-під скла притягує перехожих. Пустий простір  передає ідею втрати. На пам’ятній дошці викарбувано пояснення: «На цій площі 10 травня 1933 року нацистські студенти зпалювали книги», а також пророчі слова Генріха Гейне, написані ним далекого 1834 року«Там де спалюють книги, врешті-решт спалюють і людей».

24 травня - День слов'янської писемності і культури

Сьогодні імена святих Кирила та Мефодія відомі і шановані у всьому християнському світі. Заслуги цих великих слов'янських просвітителів в історії культури важко переоцінити. Близько 1135 років тому Кирило і Мефодій принесли на землю слов'ян світло писемності та знань. Більшу частину свого життя ці просвітителі присвятили справі створення і розвитку слов'янської писемності, адже вони слушно вважали, що писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу.
Кирило розробив і уклав першу упорядковану слов'янську абетку на базі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов'янську звукову систему, чим поклав початок розвитку слов'янської писемності. Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов'янську Євангелія та Псалтиря.
Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу. Завдяки їм слов'яни отримали можливість слухати Божественну Літургію рідною мовою. У середньовічній Європі слов'янська мова стала  мовою, за допомогою якої поширювалося слово Боже.
З 1989 р. День слов'янської писемності ті культури урочисто святкується в Україні, Росії, Болгарії та  інших країнах. Йому присвячуються наукові форуми, проводяться різноманітні культурні заходи. Цей день є не просто днем пам'яті святих Кирила та Мефодія, а святом єднання всіх слов'ян.
У 1989 р. пам'ятний знак просвітникам Кирилу та Мефодію відкрито на території Києво-Печерської лаври. Вони  увічнені у скульптурній композиції на Михайлівській площі у Києві, також чудовий пам'ятник просвітителям встановлено у Мукачевому.


8 вересня - Міжнародний день грамотності

 Міжнародний день грамотності започатковано Організацією Об’єднаних Націй більше трьох десятків років тому. Відзначається він з   1976 р. за рішенням Генеральної конференції ЮНЕСКО. Цього дня в Парижі відбудеться церемонія нагородження лауреатів Міжнародних премій за розповсюдження грамотності 2008 р.
Населення Землі сягнуло шести млрд. чол. і продовжує рости високими темпами, особливо за рахунок країн «третього світу». Проте майже одна шоста від загалу землян  - неграмотні це вражаюча цифра -  860 млн. З них – 100 млн. дітей, які ніколи не сиділи за партами, не тримали в руках книгу, не лічили зірок у небі та, найстрашніше, залишилися на узбіччі цивілізації.
Немає жодного сумніву в тому, що писемність має важливе значення для всіх вікових, статевих, національних, релігійних та інших груп населення Землі. Саме грамотність допомагає дітям, молоді, дорослим засвоїти найважливіші життєві навички, що дають можливість гідно протистояти викликам  життя. Грамотність є основою для здобуття нових знань і вмінь, що є інструментами ефективної участі людини в усіх сферах суспільного життя ХХІ століття, зокрема економічної.
З метою забезпечення освіти для всіх резолюцією  Генеральної Асамблеї період 2003-2012 рр. проголошено Десятиріччям грамотності ООН. На виконання цього розроблений Міжнародний план дій, названий Дакарським за місцем проведення 57-ї Генасамблеї – у столиці Сенегалу.

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

 Всеукраїнський день бібліотек відзначається з 1998 р. 30 вересня згідно з Указом Президента України  
Перші бібліотеки в Київській Русі почали відкриватися при церквах і монастирях після прийняття християнства в 988 р. Найбільшою і найбагатшою на той час була бібліотека Софії Київської, заснована у 1037 р.Ярославом Мудрим. У цілому в бібліотеці налічувалося до 900 томів рукописних книг - грандіозна для середньовіччя кількість.
Книги, що виходили з майстерень Софійського собору, стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського монастиря, що з кінця ХІ  століття стала найбільшим центром культурного життя Київської Русі.
З появою книгодрукування в середині ХV  століття відбуваються великі зміни в усьому європейському книговиданні і, звичайно, у бібліотечній справі. Значного розвитку бібліотеки набули у ХVІ  столітті, великі книгосховища з'явилися при школах в Острозі й у Львові. У ХVІІ  столітті була організована бібліотека Київської академії. У ХVІІІ  - значні бібліотеки мали  козацькі старшини, єпископи, монастирі, різні школи.
У радянські часи бібліотечна справа стала частиною державної політики.
Сьогодні в Україні нараховується близько 40 тисяч бібліотек. Середпровідних - Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична бібліотека України та ін.
Кількість бібліотечних працівників становить більше 53 тисяч чоловік.Послугами бібліотек користуються більше 17,5  млн. читачів.

16 жовтня - Свято читання у Франції

 Це абсолютно унікальне свято. Жодна країна у світі не проводить такімасштабні заходи, присвячені літературі і книзі, як Франція.
 Вперше Свято читання було проведено у 1989 р. за ініціативою Міністерства культури Франції і було підтримано французькою громадськістю з великим ентузіазмом. Після деякого часу свято буловключено у календар щорічних культурних подій у країні.
 Триденна програма свята включає зустрічі з письменниками, поетами, виставки і презентації книг, книжкові ярмарки, наукові конференції та семінари. У ці дні люди дарують один одному книги, приносять їх в дар бібліотекам.
 Всі радіо- і телепередачі, численні публікації у газетах присвячені літературі і письменникам. Загалом, вся країна живе три дня на ріквиключно літературними інтересами, всі інші проблеми відступають на другий план.



Літературні цікавинки

                Дізнайтеся про цікаві факти з життя відомих світових письменників та поетів, їх вислови про книгу та читання, улюблені цитати з прочитаних книг тощо.

Літературні постаті


·                М.І. Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі місця з літописів, але й цілі акти і документи. З пам'яті виголошував великі уривки шевченкових поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Байрона, Шіллера, Гете та Максимовича. А найбільше подобалися йому українські думи: поет-учений пам'ятав не тільки тексти всіх дум, але й усі відомі їхні варіанти.

·               Найбільше мов серед українців знав А.Ю. Кримський — український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: «Мабуть,  шістдесят, а то й більше!» У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі - добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови  вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст., додавши вступні наукові довідки.

·                 Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і сприяла популярності цього письменника в Росії.
·                Г.С. Сковорода володів даром передчуття. Те, що він передбачив власну смерть, відомо багатьом, проте в історії залишився ще один неймовірний випадок. У 1770 році філософ три місяці жив у Києві у свого родича Іустина – начальника Китаївської пустині. Раптом під час прогулянки Подолом Сковорода відчув сильний трупний сморід. Наступного ж дня він всупереч проханням покинув Київ. Через два тижні в Києві почався мор і місто було зачинене.

·                Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ, поет Вольтер написав книжку «Історія Карла XII», яку до кінця XIX ст. було перевидано понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У своєму творі Вольтер писав про Україну: «Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав». Мазепу він описував так: «Це була відважна людина, далекоглядна, невтомна в праці, хоч і поважного віку».

·               Коли О.С. Пушкін  лежав смертельно поранений після дуелі, лікар побачив, що залишилося йому жити лічені хвилини,  запитав: “Може покликати друзів попрощатися?”. Пушкін, а він лежав у своєму робочому кабінеті, обвів очима стелажі з книгами і промовив: “Прощайте, мої друзі!”. За мить великого поета не стало.

У СВІТІ ЦІКАВОГО ПРО КНИГУ ТА ЧИТАННЯ

·              Умільці багатьох країн створили цілу низку мініатюрних книжок, але мікромініатюрна книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, — найменша у світі: її площа — 0,6 кв. мм. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

·        Читання – пожива для розуму і душі. Але виявляється, це ще й свого роду ліки. Британські нейрофізіологи з університету Сассекса дійшли висновку, що жодне заняття не розслабляє людину так, як читання книг. Душевний стан учасників експерименту за 6 хв. прослуховування музики покращився на 61%, після чашечки кави – на 54%, прогулянка на природі допомогла на 42%, а відеогра чи фільм – всього на 21%. Найкращий результат показало читання – за ті ж 6 хвилин душевний тонус   експериментальної групи зріс на 68%. Учений Девід Льюіс відзначив: «Головне, що захопившись змістом книги, людина розслабляється і забуває про всі неприємні думки». Тож читаймо!

ВИСЛОВИ,  АФОРІЗМИ ПРО КНИГИ ТА ЧИТАННЯ

«Читання гарних книг відкриває нам приховані в нашій власній душі думки»
                                                                                                        Ш. П'єрмон

«Читаючи вперше гарну книгу, ми переживаємо те ж почуття, як при появі нового друга. Знову прочитати вже читану книгу — значить знову побачити старого друга»
                                                                                                          Вольтер
                                                        
«Книги — кораблі думки, що мандрують по хвилях часу і бережливо несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління»
                                                                                                                Ф. Бекон

«Шукайте людей, розмова з якими варта була б гарної книги; і книжок, читання яких варте було б розмови з філософами»
                                                                                                         П. Буаст

«Люди перестають мислити, коли перестають читати»
                                                                                                            ДДідро

«Любити читання — це обмінювати години нудьги, неминучі в житті, на години великої насолоди»
                                                                                                       Ш. Монтеск'є

 «Книги – це ріки, що напоюють моря»
                                                                                                        Ярослав Мудрий
                                                         
«Книги мають особливу чарівність; вони дають нам насолоду: вони розмовляють із нами, дають нам добрі поради, вони стають живими друзями для нас»                                                                                                  
                                                                                                                    Ф. Петрарка
«Читання книги – це ніби розмова з найкращими людьми минулих віків» 
                                                                                                            Декарт
«Вчасно прочитана книга – це велике щастя. Вона здатна змінити життя так, як не змінить його найкращий друг чи наставник»
                                                                                                                 П. Павленко

«Книга є альфа і омега усякого знання, початок початків кожної науки»           
                                                                                                       С. Цвейг

«Хороша книга — це дарунок, заповіданий автором людському роду»
                                                                                                       Д. Аддісон
                             
«Дім, в якому немає книги, – неначе тіло без душі»
                                                                                                              Цицерон



ЦИТАТИ  З  УЛЮБЛЕНИХ КНИГ

«Мы никуда не уходим. Просто иногда нас нет»
                                                             Эрих Мария Ремарк «Жизнь взаймы»
                                             
«В тот день, когда вы устыдитесь того, что любите, вы погибли».
                                   Ф.  Саган «Немного солнца в холодной воде»

«Если зрелище захватывает тебя только из-за денег, значит, на него не стоит смотреть».
                               Э.  Хемингуэй  «Праздник, который всегда с тобой»

«... Ничто на земле не возвышает так человека в самой сокровенной его сущности, как любовь. Да, любовь - та могучая, таинственная сила, что потрясает и преображает глубочайшие основы бытия...»
                                                   Эрнест Теодор Амадей Гофман «Дон Жуан»

«Щоб досягнути своєї мети, є одна важлива умова: перестати боятися самого себе. Раз і назавжди сприйняти себе як індивідуума й не піддаватися загальному психозу. Треба мати сили йти проти течії. А щоб мати ці сили - перестати боятись власних думок, що не збігаються з думками решти. Мати сміливість встати і сказати. Часом це досить важко…»
І. Роздобудько. «12, або Виховання жінки в умовах, непридатних до життя»

«...От чего умрет человек, если его лишить утешения, которые дает литература? - Либо от окаменения сердца, либо от атрофии нервной системы»
                                                              К. Воннегут «Колыбель для кошки»

«Єдиний спосіб подолання роботи - сама робота. Вартість має не вона, а можливість її подолання... Справжня вартість роботи саме в цьому самозапереченні»
                                                                                Кабо  Абе «Жінка в пісках»

«Лишь тот, кем бой за жизнь изведан, жизнь и свободу заслужил»
                                                                                          И. В. Гете «Фауст»

«Желание – это не то, что ты видишь, а то, что ты себе воображаешь»
                                                                       П. Коэльо «Одиннадцать минут»

«Щастя - єдине мірило і критерій. Ради нього люди воюють, страждають. Його шукають у мандрах, у подвигах. Заради нього запускають ракети, будують машини, клопочуться за квартиру. Ради нього ми прагнемо кудись у неоглядну далину, в майбуття»
                                                             О. Бердник «Зоряний корсар»

«Пустые речи начинаются с «если»
                                                        Дж.Р.Р.Толкиэн «Властелин колец»

«Совесть – официальное название трусости»
                                                         О.Уайльд «Портрет Дориана Грея»
«Обычно люди обращаются за советом только для того, чтобы не следовать ему, а если кто-нибудь и следует совету, то только для того, чтобы было кого упрекнуть впоследствии»
                                                                        А. Дюма «Три мушкетера»

«Там хорошо, где нас нет»   
                                                       А.С. Экзюпери «Маленький принц»

«Ничего на свете нет глубже любви. Только в сказках принцесса целует жабу, и та превращается в прекрасного принца. В жизни все наоборот: принцесса целует принца, и он становится омерзительной жабой»
                              П.Коэльо «На берегу Рио Пьедра села я и заплакала»





 Генії – люди нестандартні, причому виділяються вони із загальної маси не лише своїми талантами, але й поведінкою, звичками і дивацтвами.

   Данте Аліг'єрі, підсумовуючи свої міркування щодо мети та умов письменницької праці, висловив таку думку: «Ніжачись на перині м'якій, слави собі аж ніяк не здобудеш». І тим самим проголосив свою прихильність до аскетизму, дисципліни творчості, повсякденної виснажливої праці. Кілька століть по ньому більшість його творчих нащадків дотримувались таких же поглядів. Згадаємо хоча б Гюстава Флобера, який, відмовившись від усіх принад життя, зачинився в маєтку Круассе й просиджував аж до темряви за своїм письмовим столом, багато разів переписуючи розділи роману «Мадам Боварі». «Проваджу прикре життя, позбавлене всіх радощів,— скаржився він в одному з листів,— і мене підтримує тільки моя несамовита затятість, часом вона плаче від безсилля, але не здається. Я люблю мою роботу любов'ю нестямною і дикою, як аскет, волосяниця роздирає моє тіло».


 Справжнім «рабом мистецтва» був і його земляк Оноре де Бальзак. Працюючи над «Людською комедією», він забував про все на світі. Безсонні ночі, які ,він присвятив роботі над творами, виснажували його сили, відбирали роки життя, але він, не звертаючи на це уваги, працював і працював, збуджуючи себе небезпечним для його здоров'я напоєм — кавою. Хтось з його сучасників не без іронії сказав: «Натхнення Бальзака дорівнює п'ятдесяти тисячам чашок кави». До речі, треба нагадати, що своєрідним «допінгом» кава була й для Дені Дідро, і для Жан-Жака Руссо, і для Фрідріха Шіллера. Продовжуючи розмову про письменницький аскетизм, слід навести й приклад творчості Жюля Верна, який протягом двадцяти п'яти років написав п'ятдесят пригодницьких романів, герої яких долали відстані між континентами, відкривали нові землі, блукали, мандрували, плавали, в той час, як сам автор роками не виїздив із рідного міста й половину з тих двадцяти п'яти років провів у своєму кабінеті.

  А що вже казати про життя іспанського драматурга Лопе де Вега, що залишив по собі кілька тисяч п'єс? Не знав, що таке відпочинок і Франческо Петрарка. Сучасники згадували, що в його домі у Воклюзі на всіх столах було письмове приладдя. «Нерідко я,— писав італійський поет,— навіть прокидаючись у ночі потемки намацую перо біля мого узголов'я і — поки не зникла думка — записую, а назавтра ледве можу розібрати занотоване в темряві».
  Щодо дисципліни  праці, то вона для багатьох письменників була законом, який вони не могли порушити, образно кажучи, навіть під страхом смерті. Скажімо, Жорж Санд, працюючи щодня до одинадцятої години вечора, ніколи не кидала роботи, поки не лунав останній удар годинника. Якщо вона закінчувала черговий роман, а до одинадцятої лишалося кілька хвилин, письменниця діставала чистий аркуш паперу і розпочинала новий твір.
 Гете, Вальтер Скотт, Віктор Гюго сідали за свій робочий стіл з пунктуальністю, якій могли б позаздрити найкращі канцеляристи. Моріс Метерлінк принципово відсиджував у своєму кабінеті три ранкові години, навіть тими днями, коли йому бракувало творчої фантазії і з-під пера не з'являлося жодного слова. Коли мова йде про творчу працю письменників, не можна обминути таке поняття, як натхнення. В тлумаченні його творці світової літератури поділяються на тих, хто вважає натхнення проявом усевишніх сил (приміром, Юліуш Словацький запевняв, що пише за підказкою ангелів), і на тих, хто заперечує навіть доцільність існування цього поняття (Гюстав Флобер стверджував, що «все натхнення полягає в тому, аби щодня в один і той же час сідати за роботу»). Проте і ті, і другі сходяться на тому, що «натхнення» або «стан, який сприяє творчості» — залежить від багатьох факторів, атрибутів, деталей, які необхідно зафіксувати у своїй пам'яті й відновляти в дійсності, готуючись до творчої роботи або вже працюючи над якимсь твором. Суворо дотримуючись цього правила, письменники ставали бранцями того чи іншого атрибуту і вже не уявляли без нього своєї праці.
    Мемуаристи стверджують, що Жан-Жак Руссо перед початком роботи стояв на сонці з непокритою головою, вважаючи, що гаряче проміння цього світила збуджує його філософську думку. Фрідріх Шіллер писав свої твори, тримаючи ноги в холодній воді, а Оноре де Бальзак полюбляв писати, стоячи босоніж на кам'яній підлозі. Болеслав Прус, працюючи над своїми романами, збуджував свою фантазію, нюхаючи міцні парфуми. Агата Крісті диктувала друкарці черговий детектив, лежачи в теплій ванні й ласуючи яблуками. Постійними атрибутами творчої праці багатьох письменників були предмети, прикраси, дрібнички, які викликали в них певні спогади, образи, почуття. А вони в свою чергу ставали імпульсом для натхнення. Так, Моріс Метерлінк, коли писав «Життя бджіл», ставив на стіл розетку з пахучим медом, до якої злітались маленькі трудівниці. Анатоль Франс завжди тримав на своєму бюро скалок давньогрецької мармурової статуї — чарівний торс якоїсь богині. На письмовому столі Леоніда Андрєєва стояла досить оригінальна статуетка: на камені сиділа, замислившись, бронзова горила, тримаючи в «руці» череп людини. Кабінет Гюїсманса був оздоблений червоною тканиною, полотнами голландських малярів, а на поличках красувались рідкісні фоліанти, вироби із слонової кості. Гофман писав свої новели в кімнаті, обклеєній чорними шпалерами, а лампу прикрашав, залежно від настрою, білий, зелений або блакитний абажур. Неабиякого значення надавали творці світової літератури письмовому приладдю, важливим було для них, яким пером писати, на якому папері тощо. Часто їх вибір викликав у сучасників неприховане здиву¬вання. І справді — Анатоль Франс в епоху авторучок і друкарських машинок писав гусячими перами, Марсель Швоб надавав перевагу зіпсованим сталевим перам над новими, пояснюючи свою звичку тим, що непіддатливість перших — стимулює його фантазію. Прістлі понад тридцять років «записував» свої твори за допомогою друкарської машинки, а Бернард Шоу вдавався до стенографії, щоб, не розгубити думок.
    Щодо паперу, то й тут спостерігаємо дивні симпатії та антипатії. Жан-Жак Руссо любив дорогий позолочений папір, саме на ньому він записав свій роман «Нова Елоїза». Анатоль Франс навпаки нехтував якістю паперу й писав на старих листах, конвертах, запрошеннях, навіть візитках і квитанціях. Траплялось і так, що письменники «довіряли» свої твори не паперу, а виробам з порцеляни, віялам, хусточкам, як, скажімо, це робив французький поет Малларме.
    Не лишалися митці байдужими і до таких речей, як освітлення і шуми. Не випадково Квінтіліан радив письменникам писати вночі, в приміщенні з наглухо зачиненими вікнами та дверима, при світлі тьмяної лампи або каганця. Відомо, що Болеслав Прус наказав оббити стіни свого кабінету корком, щоб жоден шум не долинав із вулиці, а коли йому доводилось подорожувати й зупинятись у готелі, він займав одразу кілька номерів, щоб відгородитися від гомону й розмов.
    Стимулюючи темп творчої праці, деякі письменники вдавалися до таких заходів, які викликали глузування або навіть обурення їх сучасників. Так, Вільям Шекспір наказував зачиняти себе в маленькій мансарді і не випускати, поки не напише чергову трагедію. Віктор Гюго уславився тим, що якось обстриг собі півголови й поголив півбороди і завдяки цьому «прив'язав» себе на кілька тижнів до письмового столу, щоб закінчити в необхідний термін один з романів.
    Виявляли свої дивацтва творці світової літератур й у виборі одягу, способі харчування, манерах тощо. Гійом Аполлінер полюбляв носити сіро-блакитну камізельку з металевими ґудзиками. Оскар Уайльд у перші роки творчості ходив у коротких штанях, на голові його красувався оксамитовий берет, а в петличці була неодмінна лілія. Дивував своїх прихильників і Теофіл Готьє, з'являючись на вулицях у чорній оксамитовій куртці і в черевиках із золотистої шкіри. У руці він тримав парасольку, розкриваючи її незалежно від того, дощ накрапав чи сяяло сонце. Запам'яталася сучасникам і блуза з широким відкладним коміром, яку носив Юліуш Словацький, і біла підперезана пасом сорочка, яку зшив собі Лев Толстой.
  Цікаво буде дізнатися, чи дбали творці літературних шедеврів про зручність і «красу» письмового столу і яке «місце посідав» він у їх творчому житті. Одні з письменників не уявляли плідної роботи за звичайним столом, вони, як, скажімо, Леонід Андреев, робили «проекти» свого робочого місця, і за їх ескізами тесляр виконував замовлення. Такі столи мали багато шухлядок, секретні картотеки тощо. А за розміром вони були просто велетні. Інші письменники писали на маленьких столиках, майже не пристосованих до праці. З них падали папір, пера, довідники, та це їх не засмучувало. Віктор Гюго, як відомо, працював над романами «Знедолені» і «Собор Паризької богоматері» за крихітним хистким бюро, за яким хтось би інший міг написати хіба що листа або запрошення. Вільє де Ліль-Адан призвичаївся писати на підлозі (до цього він «додумався» того дня, коли з його квартири за борги вивезли меблі). Генрік Сенкевич деякі розділи своїх романів написав за столиком кондитерської в Закопане. Вольтер полюбляв працювати, сидячи в зручному й затишному кріслі, тримаючи папери на колінах. А Франческо Петрарка записував вірші, навіть коли їхав верхи. Підвіконня, бильця сходів здавалися йому зручнішими за письмовий стіл. Переказують, що Мільтон диктував свої твори, лежачи на канапі, звісивши голову майже до підлоги.


Комментариев нет:

Отправить комментарий